Іван Франко. «Розвивайся ти, високий дубе…»
(1856-1916)
Іван Франко — геніальна постать в українській літературі, взірець для наслідування та недосяжна вершина для найстаранніших працелюбів сьогодення. Талановитий письменник, поет, інтелектуал, публіцист, громадський діяч і перекладач, Франко, який володів 14-ма мовами, збагатив своєю працею чимало галузей європейської науки. А чутки про його творчу спадщину розлетілися і найвіддаленішими куточками світу…
А ти знаєш, що мати Івана Франка називала його Мироном? Це було своєрідне «домашнє» (поганське) ім’я, яке давали довгожданим дітям, аби ті не стали жертвами злих духів.
Маленький Івась був унікальною дитиною. З раннього дитинства хлопчик полюбляв блукати лісом, розмовляти з деревами та пташками. Казав про себе, що він – лісова душа, розмовляв із деревами, грибами, тваринами. Окрім того, він був сільською дитиною: навчився допомагати по господарству, рибалити, збирати гриби. Любив читати, почав заробляти ще зі школи, коли за гроші допомагав однокласникам у навчанні.
Батько Івана мав життєве кредо: "З людьми і для людей". Він був ковалем, і кузня слугувала не тільки ремісничим цехом, а й сільським клубом, де люди спілкувалися. Франко слухав там як реальні історії, так і казки.
Яків робив великі ставки на освіту сина, інвестував у нього. Тому віддав його навчатися до сусіднього села, де була краща школа, а потім – до гімназії в Дрогобичі. Він тішився його успіхам. Поет згадує, як батька запросили на іспит, на якому нагороджували найуспішніших учнів. Він голосно заплакав, коли почув першим ім’я свого сина.
Мати – лірична натура. Вона любила співати. Пізніше Франко записував народні пісні, що, мабуть, було пов’язано саме зі спогадами про матір.
Обоє батьків рано померли. Коли Іван був 9-річним хлопцем, він втратив батька. Мати швидко вийшла заміж за Гриня Гаврилика, бо мала велике господарство – треба була допомога. Гриня згодом став війтом села Нагуєвичі – був чоловіком статусним, порядним, добрим господарем. Водночас, він допомагав Івану здобувати освіту. Саме він утримував Івана у Львові. Франко завжди згадував про вітчима з повагою.
Франко носив вишиванки і в будні, і у свята. Мав колекцію й дуже любив бойківські візерунки. Він був першим чоловіком, який одягнув вишиту сорочку з класичним європейським костюмом, започаткувавши нову моду. Це сталося, коли він читав відкриту лекцію на право викладання в Львівському університеті.
Доля подарувала Франкові майже 60 років життя, 40 із них письменник присвятив активній творчій діяльності. За весь цей час український геній написав 6000 творів. Що це означає?
А от що: кожні два дні на світ з’являвся новий твір — вірш або новела, роман чи оповідання… За роки активної праці з-під пера Івана Франка вийшло 220 видань, тобто 5-6 книг у рік. Важко уявити, як це йому вдавалося. Грандіозна працездатність Франка не лишає сучасним письменникам шансів перевершити його рекорд.
Іван Франко — перший український письменник, який зумів заробляти на життя своїми творами. Він перший, хто поєднав українську вишиванку з елегантним європейським костюмом.
Він — перший голова першої української політичної партії. Івана Франка називають українським Doctor universalis, «академією наук» та «університетом» в одній особі.
Франко переклав українською мовою твори майже 200 авторів із 14 мов і 37 національних літератур. Особиста бібліотека письменника налічувала орієнтовно 12 тисяч книг.
У чому ж секрет такої працездатності? Можливо, у способі життя. Сім’я письменника жила за принципом «у здоровому тілі здоровий дух». Іван Франко вмивався холодною водою, виконував вправи з гантелями й довго гуляв.
Іван Франко на сьогодні є єдиним українським письменником, який номінувався на здобуття Нобелівської премії з літератури, але передчасна смерть завадила цій історичній події.