Михайло Ткач. «Моя Україна»

 

Михайло Ткач (1932-2007)

Михайло Миколайович Ткач – видатний український поет, кінодраматург, критик. Лауреат національної премії ім. Т. Г. Шевченка.

Народився 1932 року в селі Лукачани Чернівецької області в селянській родині. У 1947 році закінчив семирічну школу, потім — Чернівецьке медучилище, у 1957 році — Чернівецький медичний інститут. В 1959 – 1961 роках були Вищі літературні курси. 

Михайло Ткач — автор поетичних збірок "Йдемо на верховини" (1956), "На перевалі" (1957), "Житній вінок" (1961), "На смерекових вітрах" (1965), "Пристрасть" (1968), "Повернення" (1974), "Поворот землі" (1976), "Серед літа" та "Пісні" (1977), "Крок за обрій" та "Небо твоїх очей" (1982) та ін.

Автор сценаріїв художнього фільму "Серед літа", фільму-опери "Наймичка", повнометражних документальних фільмів "Леся Українка",  "Про дружбу співа Україна", короткометражних документальних фільмів.

В 1993 році удостоєний звання Заслужений діяч мистецтв України.

На вірші поета створено кілька десятків пісень. Найвідоміші з них: "Марічка", "Якщо любиш — кохай", "Зоряна ніч", "Ясени", "Сніг на зеленому листі", "На щастя, на долю", "Диво-сторона", "Коли нема того, що любиш", "Небеса очей твоїх". Ці пісні співав народ і кращі виконавці країни — Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Дмитро Гнатюк,  DZIDZIO та інші. З поетом працювали найкращі композитори України.  Помер 3 квітня 2007 року у Чернівцях.

Моя Україна

На росах, на водах, на всіх переходах...
Курличеш мені в журавлиних ключах:
Моя Україно, родима країно,
Ясні небеса в материнських очах.

Я чую твій голос, пшеничний твій колос
У душу мені засіває зерно,
Моя Україно, калино-калино,
Пізнати тебе мені щастя дано.

З тобою розлука, гірка моя мука,
Печаль журавля без гнізда в чужині.
Моя Україно — білявко-хатино,
З твойого вікна світить сонце мені.

💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛

СИМВОЛИ БАТЬКІВЩИНИ
У творі «Моя Україна» Михайло Ткач подає образ Батьківщини через символи. Звертання «Моя Україно», «родима країно», «калино-калино», «моя Україно — білявко-хатино» підсилюють любов ліричного героя до Батьківщини та набувають символічного значення.

Калина асоціюється з деревом роду, з образом рідної землі.  «Моя Україно — білявко-хатино» — також символ. Наша країна — це і є ті білі хати зі стріхами з глибин історії. Сонце, яке світить з вікна хатини («З твойого вікна світить сонце мені») — також символ України. Образ журавля пов’язують із відродженням душі. Крім того, це ще й символ вірності Батьківщині.