Пантелеймон Куліш

Пантелеймон Олександрович Куліш народився 7 липня 1819 р. на хуторі поблизу містечка Вороніж Чернігівської губернії (тепер Сумська область) у сім’ї козацько-старшинського роду. Навчався у Новгород-Сіверській гімназії та в Київському університеті. Учителював переважно в дворянських училищах та гімназіях. 

З кінця 1830-х років Куліш — слухач лекцій у Київському університеті. Згодом дістав посаду викладача в Луцькому дворянському училищі.

Працює в Києві, в Рівному, а коли журнал «Современник» починає друкувати в 1845 році перші розділи  славетного роману «Чорна рада», його запрошують до столиці на посаду старшого вчителя гімназії й лектора російської мови для іноземних слухачів університету.

Через два роки Петербурзька Академія наук посилає Куліша у відрядження в Західну Європу на декілька років.

У Варшаві Куліша як члена Кирило-Мефодіївського товариства заарештовують і повертають до Петербурга. Його ув’язнили на два місяці в арештантське відділення шпиталю, а звідти відправили на заслання в Тулу.

Після довгих клопотань здобув посаду в канцелярії губернатора, а згодом почав редагувати неофіційну частину «Тульских губернских ведомостей».

У 1850-х повертається до Петербурга, де продовжує творити, хоча друкуватися деякий час він не мав права.
У 1857 році була видана «Граматка» Пантелеймона Куліша – перший україномовний буквар.

Працюючи у Варшаві в 1864 — 1868 роках, з 1871 року у Відні, а з 1873 — у Петербурзі на посаді редактора «Журнала Министерства путей сообщения», він готує тритомне дослідження «История воссоединения Руси». Також обіймає посаду в Петербурзькому університеті викладача російської мови для іноземних студентів.

Перекладацька діяльність П. Куліша була великим внеском в українську літературу.

Так, у 1897 році вийшла збірка його перекладів «Позичена кобза». До неї увійшли твори світової культури – Ф. Шиллера, Г. Гейне, Дж. Байрона, Й. Гете, 13 п’єс В. Шекспіра. Цикл творів російських поетів він назвав «Переспіви з великоруських співів». Заслуга П. Куліша в тому, що він намагався передати як зміст, так і форму творів зарубіжних класиків. І. Франко вказував, що Куліш «дав нам переклад «Гамлета», з яким можемо без сорому показатися в концерті європейських перекладів великого британця».

П. Куліш був першим перекладачем Біблії українською мовою.

П. Куліш водночас займався видавничою діяльністю, був активним співробітником в українському журналі «Основа». Останні роки життя провів на власному хуторі Мотронівка на Чернігівщині. Тут і помер 14 лютого 1897 р.

Псевдоніми П.Куліша: Панько Казюка, Павло Ратай, Хуторянин, Панько Олелькович

П.Куліш був знайомий із Тарасом Шевченком, Михайлом Максимовичем, Василем Білозерським та з Євгеном Гребінкою.
Дружина Олександра Білозерська стала відомою українською письменницею, яка публікувалася під псевдонімом Ганна Барвінок, Нечуй-Вітер.