Григір Тютюнник

Григір Тютюнник (1931-1980)

Народився 5 грудня 1931 року в с. Шилівка Полтавської області.

Батько Григора потрапляє під сталінські репресії в 30-х роках, його від­правляють на заслання, звідки до сина тато вже не повернеться. Цей іде­алізований образ репресованого і зниклого батька буде з ним протягом усього життя. Після арешту батька Григір живе на Донбасі в дядька Фи­лимона.

Там він опиняється у вирі подій Другої світової війни. Намагаючись знай­ти їжу, хлопець здійснює небезпечну подорож окупованою Україною до рідного села на Полтавщині.

У повоєнні роки Григір Тютюнник навчався в Зіньківському ремісничо­му училищі. Цей період життя описано в повісті «Вогник далеко в степу».

Після навчання Григір Тютюнник працює на заводі та на шахті. У 1951 році його забирають в армію на флот до Владивостока, де Григір служить протягом чотирьох років.

Працює токарем у вагонному депо, одночасно здобуваючи середню освіту у вечірній школі.

У 1957 році вступає на філологічний факультет Харківського державно­го університету, де по-справжньому захоплюється літературою.

У 1961 році виходить перша новела російською мовою «В сумерки» (під псевдонімом Г Тютюнник-Ташанський). Псевдонім походить від назви річки Ташань, яка протікала через рідне село письменника.

Під впливом старшого брата Григорія, який теж був письменником, Гри - гір починає писати українською. А для розрізнення між собою в літературі брати називають себе, відповідно, Григорій Тютюнник і Григір Тютюнник.

Після навчання Григір Тютюнник працює викладачем у школі, у редак­ціях газет і журналів, у видавництвах. Має досвід роботи і в майстерні Київської кіностудії імені Довженка.

Одна за одною виходять збірки оповідань: «Зав'язь», «Деревій», «Бать­ківські пороги», «Крайнебо», «Коріння».

Опубліковано збірки для дітей «Ласочка», «Степова казка».

Важливим елементом творчості Гр. Тютюнника є генетична пам’ять, що не властиво радянському курсу літератури.

У центрі його творів — село та селяни. Тютюнник фіксує нестримну ур­банізацію, що фактично призводить до знищення села.

Радянська цензура стежила за літературною діяльністю Григора Тютюн­ника. Він перебував у так званих чорних списках, ним зацікавились ра­дянські спецслужби.

Проза письменника не вписується в рамки соцреалістичного канону. Тютюнника звинувачують в ідеалізації села, у песимістичному відобра­женні навколишньої дійсності.

Письменник скоює самогубство 6 березня 1980 року.

В українській літературі Григір Тютюнник є майстром малої форми, зо­крема оповідань і новел, у яких він коротко, лаконічно і влучно міг описа­ти проблеми.