Літературне “шістдесятництво”

Група «шістдесятників» у саду кіностудії ім. О. Довженка, 1969 р. Зліва направо: Микола Вінгра- новський, Євген Гуцало, Володимир Дрозд, Григір Тютюнник, Валерій Шевчук, Борис Олійник.

«Шістдесятники». Новизна творчості

  • «Шістдесятники» — це інтелектуальний рух молодого покоління інтелі­генції, що виступає проти тоталітарної системи у всіх сферах життя (на­ціонального, соціального, культурного).
  • 3 1959 року місцем зустрічі митців був клуб творчої молоді «Сучасник» у Києві. 3а два роки такий клуб під назвою «Пролісок» було створено й у Львові.

Світоглядні засади «шістдесятників»:

  1. гуманізм (у центрі людина як унікальна особистість; увага не до колек­тивного героя, а до людської особистості);
  2. демократизм (бунт проти системи; митці заперечують ідеологічну функцію літератури);
  3. патріотизм (перейнятість національними проблемами);
  4. моральність як мірило людських учинків;
  5. експерименти у творчості (виступ проти усталених класичних поглядів у мистецтві; експерименти з художньою формою; свобода самовиражен­ня);
  6. дотримання традицій покоління «розстріляного відродження».
  7. Представники «шістдесятництва» сміливо заявляють, що українська лі­тература має розвиватися в контексті світової, але жодним чином не ра­дянської традиції.

Представники «шістдесятників»:

  • поети (Іван Драч, Ліна Костенко, Микола Вінграновський, Борис Олій­ник, Дмитро Павличко, Василь Симоненко та інші);
  • прозаїки (Євген Гуцало, Володимир Дрозд, Григір Тютюнник, Валерій Шевчук та інші );
  • перекладачі (Григорій Кочур, Микола Лукаш, Анатолій Перепадя, Ан­дрій Содомора та інші);
  • літературні критики (Іван Світличний, Іван Дзюба, Михайлина Коцю­бинська, Євген Сверстюк та інші);
  • художники (Алла Горська, Іван Марчук, Опанас Заливаха, Людмила Се- микіна);
  • композитори (Володимир Івасюк та інші).

Нові теми та ідеї у творчості «шістдесятників»:

  1. велич «маленької» людини;
  2. проблеми історичної національної пам'яті;
  3. оспівування краси людських почуттів, величі кохання;
  4. возвеличення родинних і національних цінностей;
  5. утвердження людської й національної гідності;
  6. тема війни;
  7. «сільська» тема.
  • У творчості «шістдесятників» з'являються нові жанрові різновиди та на­бувають інакшої якості такі жанри, як сонет, балада, різновиди поеми, різні види романів — роман-легенда, роман-балада та інші.
  • В естетиці «шістдесятників» виникають нові поетико-виражальні засоби, серед яких звернення до сюрреалізму (тобто до нереального), вер­ліброві традиції (тобто створення неримованої поезії) тощо.
  • «Шістдесятництво» поступово з культурологічного явища трансфор­мується в соціальний простір та стає загрозливою політичною силою для радянської влади. Саме «шістдесятники» стають основою майбут­нього руху дисидентів. Попри цензуру, що стала більш жорсткою за часів правління Брєжнєва (з 1964 р.), твори митців поширюються через самвидав (тобто за допомогою копіювання на друкарській машині або переписування рукописних творів).
  • Арешти в 1965 та 1972 рр. фактично перервали історію руху «шістдесят­ників». Як і в роки сталінських репресій, були сфабриковані штучні кри­мінальні справи, примусові перебування в лікарнях.