Прикметник

Значення прикметника, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Групи прикметників за значенням: якісні, відносні, присвійні

Прикметник — це самостійна частина мови, що виражає ознаку предме­та або істоти та відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї? 

Змінюється за родами, числами та відмінками. Рід, число й відмінок при­кметника залежать від іменника, з яким він пов'язаний у тексті. Отже, це залежні від іменника ознаки.

Початковою формою прикметника є форма називного відмінка однини чоловічого роду.

  1. Рід: чоловічий — лебединий, добрий; жіночий — кімнатна, кмітлива; середній — дівоче, веселе.
  2. Число: однина — гарний, гарна, гарне; множина — гарні.
  3. Відмінок: називний — золотий; родовий — золотого; давальний — золотому; знахідний — золотий (золотого); орудний — золотим; місцевий — (на) золотому);

Відповідно до кінцевого приголосного основи прикметники належать до твердої чи м'якої групи: тверда група (довгий, рідкий); м'яка група (ранній, синій).

Прикметники за значенням поділяються на розряди:

  • якісні (називають ознаку предмета, яка може виявлятися більшою чи меншою мірою): веселий, сумний, добрий, злий;
  • відносні (вказують на відношення до іншого предмета, обставини, дії): вступний тест, книжкова шафа, розділовий знак;
  • присвійні (виражають належність предмета істоті): Сергіїв рюкзак, мамина книжка, сестрині фломастери, мишача нірка.

Прикметники можуть переходити з одного розряду в інший:

  • вишневий сік (сік з вишні, відносний) — вишнева сорочка (колір, якісний);
  • золотий годинник (відносний) — золота дитина (переносне значен­ня, якісний);
  • лебединий пух (присвійний) — лебедина пісня (фразеологізм, що означає останній вчинок у житті, якісний прикметник).

Якісні прикметники мають ступені порівняння (вищий та найвищий, ко­жен із яких має просту і складену форму).

Наприклад, прикметник глибокий:

  • Вищий ступінь проста форма — глибший.
  • Складена форма — більш глибокий.
  • Найвищий ступінь проста форма — найглибший.
  • Складена форма — найбільш глибокий.

Прикметники поділяють на повні й короткі. Ті, в яких є закінчення, ма­ють назву повні: рожевий, сміливий, дерев'яний. Ті, в яких немає закін­чення, називають короткими: винен, потрібен, ладен, зелен, красен. Вони вживаються переважно у фольклорі. Окрім того, короткими є при­свійні прикметники чоловічого роду: батьків, сестрин.

У реченні прикметник найчастіше виконує синтаксичну роль означення, рідше — іменної частини складеного присудка.

Ми всідалися один навпроти одного на двох високих гілках і дриґали го­лими ногами. Прикметники високих (високі) та голими (голі) є означен­нями.

Його очі — крихітні на майже досконало круглому обличчі. Прикметник крихітні виконує роль присудка.

КОНСПЕКТИ