Звертання, вставні слова, однорідні члени речення

Вставними називаються слова чи сполучення слів, що виражають ставлення мовця до висловлювання. Вони не пов'язані з членами речення і виражають ставлення мовця до інформації, його оцінку, характеризують спосіб оформлення думки тощо. Вставні слова не додають нічого нового до змісту, а лише певним чином оцінюють, уточнюють основне повідомлення.

На письмі вставні слова чи словосполучення виділяємо комами.

Приклад: Напевно, літо цього року буде спекотне і посушливе. За словами учених, колись територію нашої країни вкривали величезні льодовики.

Зверни увагу! Вставні конструкції не є членами речення, до них не можна поставити запитання від головних чи другорядних членів речення.

Приклад: Учора, як на зло, цілий день було похмуро. То це сліди зайця, по-твоєму?

Групи вставних слів: ⬇️⬇️⬇️

Виражають упевненість, невпевненість, сумнів: безумовно, безперечно, без сумніву, певна річ, правда, здається, видно, мабуть, може, очевидно, може бути, либонь, а може, правду кажучи, щоправда, сподіваюся, певно, напевно.
Виражають задоволення, незадоволення, радість, жаль, здивування: на щастя, на диво, слава Богу, на жаль, як на зло, на сором, чого доброго, як навмисне, як на біду, дивна річ.
Указують на джерело повідомлення: по-моєму, по-твоєму, кажуть, як кажуть, мовляв, на мою думку, бачу, по-вашому, як відомо, на думку..., за словами...
Указують на зв'язок думок, послідовність викладу: по-перше, по-друге, нарешті, до речі, між іншим, крім того, навпаки, отже, наприклад, інакше кажучи, таким чином, значить, виходить, однак, проте.
Привертають увагу співрозмовника: чуєте, бачиш, уяви собі, зверніть увагу, майте на увазі, між нами кажучи, зрозумійте, даруйте.
Слова ввічливості: пробачте, будь ласка, дозвольте, вибачте, прошу пробачення.

Звертання — це слово або декілька слів, що називають особу чи предмет, до якого звернена мова

Звертання — це слово або декілька слів, що називають особу чи предмет, до якого звернена мова. Звертання бувають поширені (складаються з декількох слів) і непоширені (складаються з одного слова): Не журися, славна Україно. Слово, чому ти не твердая криця.

Звертання може знаходитися на початку, в середині і в кінці речення. Звертання виражаються:

кличною формою іменника: Що, братику, посіяв, те й пожни!
прикметником, ужитим у значенні іменника: Будь щаслива та здорова, чорноброва.

На початку речення звертання виділяється комою або, при окличній інтонації, знаком оклику; в середині речення — комами з обох боків: Земле, радій і цвіти! Оживи, козацька славо, у бандурних струнах. Привіт тобі, прекрасний ранку!

Однорідні члени речення виконують однакову синтаксичну роль: у реченні можуть бути як головними (підмети і присудки), так і другорядними (додатки, обставини, означення) членами речення. Схематично однорідні члени речення можна зобразити так: О

Приклад:

Хліб і сіль завжди мали стояти на столі українця (О і О).
Голубі, сині, фіолетові, рожеві пасма снувались над горами (І. Цюпа) (О, О, О, О).
Над лісом і над полем чути спів жайворонка (О і О).

Однорідні члени речення відповідають на одне й те саме запитання, поставлене від одного слова. Приклад: У відділі продають (що?) морозиво і (що?) цукерки (О і О).

Однорідні члени речення завжди виражаються однією частиною мови. Приклад: Весна іде (дієсл.), красу несе (дієсл.) (Нар. творчість) (О, О).

Зверни увагу! Не можуть бути однорідними членами речення ширші й вужчі поняття, слова, що належать до різних частин мови.

Неправильно. Мама ставила на стіл посуд, тарілки, чашки, вилки і ложки. Люблю весну за спів птахів і що пробуджується природа. У першому реченні посуд (ширше поняття) включає в себе тарілки, чашки, вилки і ложки (вужче поняття). У другому реченні іменник спів не може бути однорідним з дієсловом пробуджується.
Правильно. Мама ставила на стіл тарілки, чашки, вилки і ложки. Люблю весну за спів птахів і за пробудження природи.

Однорідні члени речення поєднуються інтонаційно, за допомогою парних, повторюваних і неповторюваних сполучників.

Приклад:

Ми чуєм трав зелений крик, дощів задумані рефрени (І. Драч) (О, О).
Мужню силу хоч похилить горе, та не зломить, в підлість не поверне (І. Франко) (... хоч О, та О, О).
Тут були і авіатори, і танкісти, і артилеристи (О. Гончар) (... і О, і О, і О).
Мати висаджувала біля хати лише чорнобривці або мальви (О або О).

Зверни увагу! Однорідні члени речення поєднуються за допомогою:

одиничних сполучників: і, та, а, але, проте, зате, однак, або, чи:
На розпутті кобзар сидить та на кобзі грає (Т. Шевченко).
повторюваних сполучників і… і, та… та, або… або, чи… чи, то… то, ні… ні (такий сполучник повторюється два або більше разів підряд): І земля, і небо, й гори були сірими (М. Кідрук).
парних сполучників не тільки… а й; як… так і; хоч… але; якщо не… то; не ... а (перша частина такого сполучника ставиться перед першим однорідним членом, друга — перед другим): Не тільки друзі, а й вороги шанували князя Ярослава Мудрого.