Іван Драч

Іван Драч (1936-2018)

Народився Іван Драч 17 жовтня 1936 року в селі Теліжинцях на Київщині. Закінчив філологічний факультет Київського університету імені Шевченка. Щоправда, після 1 курсу його було виключено через політичні погляди, зокрема активну громадянську і проукраїнську позицію, а пізніше понов­лено на навчанні.

Працював журналістом у газеті «Літературна Україна», журналі «Вітчизна», у сценарній майстерні Київської кіностудії імені Довженка.

У період «хрущовської відлиги» (1953-1964 роки) митець стає активним учасником руху «шістдесятників».

У 1961 році було опубліковано поему «Ніж у сонці», що викликала бурхливу реакцію критиків через своєрідну побудову образної системи.

Збірка «Соняшник» (1962 року) викликала не меншу критику через відсут­ність у текстах виразної комуністичної ідеї.

Вірші поета наповнені сонячними образами та асоціаціями. А самого Івана Драча відтепер називають «сонячний поет».

Здобувши освіту за спеціальністю «Кінодраматург», він долучається до створення «українського поетичного кіно», що вирізняється ліричністю та зануренням до фольклору.

Іван Драч пише сценарії до фільмів «Криниця для спраглих» (де порушено тему національного безпам'ятства, це стало причиною заборони стрічки), «Іду до тебе», «Пропала грамота», «Камінний хрест», «Вечори на хуторі біля Диканьки» та інших.

За збірку «Корінь і крона» Івана Драча нагороджено Шевченківською премією.

Поема «Чорнобильська мадонна» виникла як відгук на катастрофу на Чорнобильській АЕС і стала своєрідним попередженням всьому людству, яке так необачно грається з так званим «мирним атомом».

Іван Драч — також був головою Народного руху України в останні роки СРСР, одним з ініціаторів створення в 1990 році «живого ланцюга» між Києвом та Львовом, що було проведено з метою об'єднання нації.

Уже в незалежній Україні Іван Драч очолював Світовий конгрес українців і Конгрес української інтелігенції, здобув звання «Герой України», був на­городжений орденом Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеню.

Провідні риси творчості поета:

  • несподівані асоціації;
  • яскраві метафори;
  • гіперболізація (тобто перебільшення думок і почуттів);
  • химерне переплетення космічного (незвичайного) та приземленого, серйозного й іронічного;
  • сміливість творення образів та нешаблонність.

Його творчий стиль — це пошук нових сміливих експериментів з поетич­ною формою і водночас збереження української фольклорної традиції.