Ліна Костенко

Ліна Костенко (1930)

Народилася поетеса 19 березня 1930 року в місті Ржищеві на Київщині в родині вчителів.

Батька, Василя Григоровича, вчителя, який сам опанував 12 мов, зааре­штували як «ворога народу». Безкомпромісність та безстрашність Ліна Костенко успадкувала саме від батька.

Після переїзду до Києва вона завершує школу, відвідує літературну студію при журналі «Дніпро». У 16 років публікує перші вірші.

Костенко навчалась спочатку в Київському педагогічному інституті, а по­тім у Московському літературному інституті імені Горького.

Одна за одною виходять збірки поетеси «Проміння землі», «Вітрила», «Мандрівки серця». Ліна Костенко втілює ідеї митців «Розстріляного від­родження», стає однією з найпомітніших мисткинь з-поміж покоління «шістдесятників».

У 1962 році мала вийти збірка «Зоряний інтеграл», проте тодішня цензура не пропустила книжку. Ліну Костенко просять змінити, тобто переписати власні поезії, прибрати звідти патріотичний зміст. На цю пропозицію пое­теса не погоджується. Як наслідок, поезія Ліни Костенко опинилась під забороною. Протягом 16 років не було видано жодної окремої книжки поетеси.

Ліна Костенко не приховувала своєї відкритої громадянської позиції. Вона підтримувала ув'язнених шістдесятників, писала листи проте­сту, засуджуючи арешти інтелігенції. Костенко була присутня на судовому процесі проти В'ячеслава Чорновола та його друзів у Львові. Протягом усіх цих років вона продовжує писати, але поки «в шухляду».

У 1979 році виходить роман у віршах «Маруся Чурай», за рік опубліковано збірку «Неповторність». Саме за ці твори в 1987 році Ліна Костенко отримує Шевченківську премію.

Наприкінці 80-х виходять збірки: «Сад нетанучих скульптур», «Бузиновий цар», «Вибране».

У 1994 році Костенко нагороджена премією Франческо Петрарки в Італії за збірку «Інкрустації», яка була видана італійською мовою.

1999 рік - виходить роман у віршах «Берестечко», у якому поетеса також привертає увагу до проблеми історичної пам'яті.

У 2010 році публікується роман «Записки українського самашедшого». Ліна Костенко писала цей роман із 2001 по 2010 роки. Він реалізував пра­гнення письменниці дослідити, як людство, Україна входять в третє тися­чоліття.

У 2011 році видано збірку «Річка Геракліта».

У 2012 році виходить збірка «Мадонна перехресть», що присвячена дочці поетеси Оксані Пахльовській. У текстах авторка, крім філософської, пей­зажної і любовної тематики, порушує екологічну проблематику (лісові пожежі, зникнення тварин), осмислює трагедію Чорнобиля.

Фактором успіху Ліни Костенко є її індивідуальний стиль.

Визначимо його особливості:

  • емоційність і ліризм;
  • мелодика творів;
  • інтелектуалізм та філософська заглибленість;
  • увага до досвіду історії та світової культури;
  • переважно традиційна форма віршів.

Провідними мотивами у творчості Ліни Костенко є

  • рідна земля
  • історична пам'ять
  • духовність.

«Політичної біжутерії не ношу!» — такою була відповідь Ліни Костенко на пропозицію отримання звання Героя України. Хоча сама письменниця уникає таких пафосних титулів. Для неї більш важливим є збереження мистецьких поглядів та власних принципів, а не відстоювання інтересів політичних сил або отримання почесних нагород та відзнак.

Ліна Костенко порушує актуальні питання сьогодення та майбутнього української нації - і це сприяє максимальній зацікавленості її поетичними, прозовими та публіцистичними творами.

Цитати з творів та влучні вислови Ліни Костенко, які стають крилати­ми.

  • «А ви думали, що Україна так просто. Україна - це супер. Україна - це ек- склюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни».
  • «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову».
  • «І все на світі треба пережити, бо кожен фініш — це по суті старт. І напе­ред не треба ворожити, і за минулим плакати не варт...»
  • «Віддай людині крихітку себе. За це душа наповнюється світлом».
  • «Страшні слова, коли вони мовчать».
  • «Так багато на світі горя, люди, будьте взаємно красивими!»