Микола Вінграновський

 

Микола Вінграновський (1936-2004)

Народився 7 листопада 1936 року в місті Первомайську Миколаївської області.

Після школи Вінграновський навчається в Київському інституті теат­рального мистецтва (зараз це Київський національний університет театру, кіно й телебачення імені Івана Карпенка-Карого).

Ще студентом Микола грає у фільмі «Повість полум'яних літ» за сце­нарієм О. Довженка і здобуває за це золоту медаль на кінофестивалі в Лос-Анджелесі.

Вінграновський повертається в Україну, працює режисером у Київській кіностудії імені Довженка. Він бере участь у створенні таких фільмів: «Доч­ка Стратіона», «Ескадра повертає на захід», «Берег надії», «Климко» та ін­ших.

Тут його помічає видатний кінорежисер Олександр Довженко та (уявіть собі!) вже через 2 тижні після початку навчання пропонує долучитися до творчої групи в Москві, де сам Довженко читатиме лекції. Досвід спілку­вання з майстром кіно став важливим етапом у становленні особистості Вінграновського.

Уже в незалежній Україні Вінграновський став режисером документаль­них фільмів, які по-новому показували історичні процеси та постаті ми­нулого. Доречно згадати про такі фільми: «Щоденник. Довженко», «Чиги­рин — столиця гетьмана Богдана Хмельницького», «Батурин — столиця гетьмана Івана Мазепи», «Гадяч — столиця князя Данила Галицького», «Гетьман Сагайдачний».

Вінграновський не вважав себе «шістдесятником». Проте його літера­турний дебют припадає якраз на період «відлиги».

Перша збірка поета «Атомні прелюди» вийшла в 1962 році. їй властиві щирість почуттів, поєднання громадянського та особистого. Наступні збірки поета не менш яскраві та самобутні. Зокрема, з'являються «Сто поезій», «Поезії», «На срібнім березі» та інші.

Цікаво, що Вінграновський часто звертався до дитячої тематики та писав цікаві історії для наймолодших читачів. Варто згадати хоча його
оповідання «Чорти», «Бинь-бинь-бинь», повісті «Сіроманець» та «Літо на Десні», а також збірку віршів для малят «Андрійко-говорійко».

Саме за твори для дітей письменник отримав Шевченківську премію в 1984 р.

У 1990 р. виходить збірка «Цю жінку я люблю...». У ній Вінграновський на повний голос заявляє про власний поетичний талант.

Якби можна було описати поезію Вінграновського одним словом, це було би слово «естетика». Його вірші довершені, цікаві та неймовірно ліричні. У 2004 році Вінграновський помер.

Проте сьогодні його поезії набува­ють нової популярності. І це не дивно. Ці вірші щирі та відверті, а це саме те, що подобається новому поколінню українців.

У 2013 році в Україні було організовано проект «Місяць Миколи Вінграновського». Музиканти Pianoбой, O.Torvald, Андрій Хливнюк, актор Дмитро Ступка, футболіст Олександр Шовковський, хореографиня Олена Шоптенко — це далеко не весь перелік відомих постатей, які взяли участь у цьому проекті. Результатом стали яскраві світлини із цитуванням віршо­ваних рядків, спеціальний показ у кінотеатрі.